Скарлатина – це інфекційне захворювання, яке викликається бактерією, відомою як стрептокок групи А. Вона передається повітряно-крапельним шляхом і найчастіше вражає дітей віком від 5 до 15 років. Скарлатина проявляється у вигляді висипань на шкірі, високої температури і болю в горлі.
Однією з основних ознак скарлатини є поява характерного висипу на шкірі. Він починається на шиї та грудях, а потім поширюється по всьому тілу. Шкірні висипання при скарлатині мають яскраво-червоний колір і схожі на сонячний опік. Їхня поверхня гладенька і блискуча, а через кілька днів починає лущитися.
Крім того, у хворих на скарлатину спостерігається висока температура тіла, яка може сягати 39-40 градусів. Вона супроводжується загальним нездужанням, слабкістю та головним болем. Також за скарлатини виникає біль у горлі, який може посилюватися під час ковтання і призводити до утруднень у мовленні та травленні.
Ознаки скарлатини | Що робити |
---|---|
Гострий початок скарлатини | Зверніться до лікаря |
Висока температура | Відпочинок, вживання рідини, застосування жарознижувальних препаратів |
Почервоніння язика | Промивання ротової порожнини, використання м’яких продуктів харчування |
Шкірний висип | Використання пом’якшувальних і заспокійливих засобів для шкіри |
Набряк гланд | Застосування протизапальних препаратів, полоскання горла |
Чи можна лікувати скарлатину вдома?
Лікування скарлатини Якщо хвороба протікає в легкій формі, пацієнт перебуває вдома. Госпіталізація потрібна в серйозних випадках у разі розвитку ускладнень. Протягом 10 днів пацієнт повинен дотримуватися постільного режиму. Збережена копія
Як визначити скарлатина чи ні?
Серед найпомітніших симптомів скарлатини – дрібнокрапковий висип на тлі червоної шкіри. Висип зазвичай поширюється по всьому тілу та обличчю. У природних складках (наприклад, у пахвових ділянках або під сідницями), на бічних поверхнях тулуба реєструється найбільша кількість висипань.
Чим лікують скарлатину?
Хворому рекомендовані постільний режим, щадна дієта. Для боротьби зі збудником за скарлатини застосовують антибіотики з групи пеніцилінів або цефалоспоринів. Додатково використовують антисептичні, нестероїдні протизапальні та протиалергійні препарати.