Гіппократ також відомий як видатний хірург давнини. У його творах описуються такі способи застосування пов’язок, як прості, спіральні, ромбоподібні, “шапочка Гіппократа” та ін., лікування переломів і вивихів за допомогою витягування та спеціальних апаратів (лава Гіппократа), лікування ран, фістул, геморою, емпієм.
Гіппократ підняв мистецтво лікування на висоту, яка була невідома в Стародавній Греції, привів у систему медичні знання, створив вчення про етіологію, симптоматику, діагностику, стадійність перебігу хвороб і передбачення недуг, започаткував традицію ведення історії хвороби.
Лікував Гіппократ пацієнтів цілющими травами, яких знав понад двісті; заперечував проти застосування одразу багатьох ліків і проголошував повсюдно принцип – поlі посеre (не нашкодь). “Батько медицини” рекомендував чемерицю як блювотний засіб, він же описав конвульсії, що настають у разі її передозування.
Клятва Гіппократа – лікарська клятва, що виражає основоположні морально-етичні принципи поведінки лікаря.