Зазвичай ВІЛ може жити поза організмом всього кілька хвилин. Але при великих концентраціях (що відбувається в умовах лабораторних досліджень) він може жити до трьох днів.
ВІЛ зберігає свою активність у заморожених клітинах крові і в спермі багато років. А в засохлої крові може залишатися «живими» кілька тижнів. Тому він може досить довго вижити, наприклад, у шприці, яким робив собі укол заражений ВІЛ наркоман.
У нативному стані в крові предметах довкілля збережуть заразну здатність до 14 днів, у висушених субстратах – до 7 діб. Єдиним джерелом інфекції є ВІЛ-інфікована людина на всіх стадіях захворювання
Ймовірність проникнення вірусу через незагоєних подряпини і садна мізерно мала і може виникнути тільки при тривалому активному втиранні досить великої кількості інфікованої крові в пошкоджену шкіру неінфікованої людини (у реальному житті подібна ситуація може бути створена лише штучно!).