У новій Конституції було запроваджено новий Розділ IV – “Ради народних депутатів і порядок їхнього обрання”, де було закріплено всю систему Рад, збільшено строк повноважень Верховних Рад з 4 до 5 років, місцевих Рад – з 2 до 2,5 років. Згодом (1988 року) було встановлено єдиний термін для всіх Рад – 5 років.
У документі було прописано нові форми "безпосередньої демократії" – всенародне обговорення і референдум, – а також нові цивільні права: право на оскарження дій посадових осіб, на судовий захист від посягання на честь та гідність, на критику дій державних і громадських організацій тощо.
Конституція 1977 р. проголошувала принцип демократичної централізації органів влади, що означало їхню виборність на всіх рівнях, підзвітність народові, їхню вертикальну супідпорядкованість, підконтрольність нижчих органів вищим.
У Преамбулі причини ухвалення нової Конституції пояснювали соціально-політичними змінами, що відбулися в СРСР до середини 1970-х рр., – досягнення “розвиненого соціалізму” і створення “загальнонародної держави” (замість держави диктатури пролетаріату).