“Іспанська” переважає в Колумбії, Панамі, Нікарагуа, Сальвадорі, Коста-Ріці, Гватемалі, Гондурасі, Мексиці, США, Домініканській Республіці та Венесуелі (тобто здебільшого в Північній і Центральній Америці); “кастильська” переважає на Кубі, у Перу, Болівії, Парагваї, Чилі, Аргентині та Уругваї.
Іспанську мову офіційно використовують у 21 країні: Іспанії, Мексиці, Гватемалі, Гватемалі, Коста-Ріці, Панамі, Нікарагуа, Сальвадорі, Гондурасі, Кубі, Домініканській Республіці, Колумбії, Венесуелі, Еквадорі, Перу, Болівії, Чилі, Парагваї, Аргентині, Уругваї, Екваторіальній Гвінеї та Пуерто-Ріко.
Нині іспанською розмовляють понад 495 мільйонів людей, для яких вона є рідною, другою або іноземною мовою. Вона посідає друге місце у світі за кількістю тих, хто нею розмовляє, після китайської і друге після англійської як мова міжнародного спілкування [1].
Найбільше носіїв іспанської мови проживає в Мексиці – близько 120 мільйонів осіб. Далі йде США з 40 мільйонами. 3. Оскільки в іспаномовних країнах спостерігається висока народжуваність, є ймовірність того, що в майбутньому ця мова зможе навіть потіснити англійську за поширеністю.