З 1883 року Чехова почали друкувати в тих самих виданнях, де публікувався його старший брат Олександр. Щоб їх не плутали, Антон спочатку підписувався “Ан. П. Чехов”, а потім придумав псевдонім “Брат мого брата”.
Чехов вигадав через те, що тогочасні ескулапи приписували селезінці роль органа, що відповідає за посмішку, гарний настрій і почуття гумору, а Антон Павлович, як відомо, був лікарем. А ще письменник підписував свої творіння псевдонімами А. П.; Антоша; А-н Ч-те; Ан. Ч.; Ан; Ч-е; Анче; Ан.
П. Чехова – Людина без селезінки. Псевдонім у своєму звичайному значенні суть “вигадане ім’я” (pseudos+onyma), підпис, яким автор замінює своє справжнє ім’я.
Найбільшим майстром вигадувати псевдоніми був Чехов . Їх у нього було понад сорок. І найвідомішим, про який усі знають ще зі шкільної лави, звісно ж, був “Антоша Чехонте”. Саме під цим псевдонімом, будучи ще студентом-медиком, Чехов розсилав по журналах свої перші гумористичні оповідання.