Дуня (Авдотья Виріна) – дочка Самсона Виріна, на момент знайомства з оповідачем їй 14 років, дуже красива, привітна, кокетлива та легковажна.
"А я, старий дурню, не надивлюся, бувало, не натішуся; чи я не любив моєї Дуні, я чи не плекав мого дитяти; чи їй не було життя?" Дуня є красивою 14-річною дівчинкою з великими блакитними очима: "При цих словах вийшла через перегородку дівчинка років чотирнадцяти й побігла у сіни.
Тобто вона приїхала з трьома дітьми.
У початку повісті "Станційний доглядач" Дуня з'являється доброю, з чистою душею дівчиною. Дуня дуже душевна, привітна, дбайлива, лагідна, чуйна. Вона працьовита, високоморальна дівчина, що любить свого батька. Її майбутнє мало бути іншим.