У концепції Фрейда ерос ототожнюється з лібідо і містить у собі не тільки сексуальний потяг, а й природне прагнення людини до самозбереження (інстинкт самозбереження) – тобто прагнення до життя.
Сексуальність є важливим і невід’ємним компонентом самоставлення, тісно пов’язаним із самооцінкою та сприйняттям оцінок власної привабливості іншими людьми, що надзвичайно важливо для проявів в афективній сфері (емоціях, почуттях, переживаннях, фантазіях тощо).
Лібідо (лат. lĭbīdo – похіть, бажання, пристрасть, прагнення) – одне з основних понять психоаналізу, розроблених Зигмундом Фрейдом для опису різноманітних проявів сексуальності. Воно позначає якусь специфічну енергію, що лежить в основі статевого потягу.