в) видільно–обмежувальні частки (тільки, тільки, майже, виключно, єдино, просто, хоча б); г) підсилювальні частинки (навіть, ж, і, вже, все-таки, все-таки., все-таки). Модальні значення виражають: а) спонукальні частинки (ну, ну, -ка);
запитальні частинки (чи, невже, хіба); вказівні частинки (ось, он); уточнюючі частинки (саме, саме, прямо, точнісінько); видільні та обмежувальні частинки (тільки, тільки, виключно, майже, єдино);
Теорія: Частинка — службова частина мови, яка бере участь у освіті форм слова або надає слову та пропозиції додаткові смислові відтінки. Частинки не є членами пропозиції, але можуть входити до складу члена пропозиції: «Хай живе мило запашне!» — входить до складу присудка і живе.