В основі вчення лежить концепція Неба та небесного наказу, який визначає долю. У Китаї імператори завжди шанувалися як діти Неба, тому їхня влада протягом кількох тисячоліть була незаперечна.
У основу вчення лягли відносини між людьми та державою, між людьми, що належать до різних верств суспільства та між усіма громадянами країни в цілому. Філософію Конфуція не можна вважати в строгому значенні цього слова релігією, хоча воно і було прийнято до дії ще за життя мудреця і стало державною релігією.
Філософія Конфуція була покликана виховати праведну і поважну людину, яка самовдосконалювалася і прагнула праведності своєї сім'ї, а потім і держави. Також ключовий мотив його вчення полягає у щирій відданості сина – батькові, народу – імператору.
Центральними для конфуціанства є: Поняття «жень» (або «чжен»), яке можна перекласти як «гуманність», «людяність», «людинолюбство». Цей принцип можна сформулювати так: «Не роби іншим того, чого не бажаєш собі, і допомагай їм досягти того, чого хотів би досягти сам».