Повіт справлявся княжим намісником, а з початку XVII століття воєводою, що виконував військові, адміністративні та судові функції.
У главі повіту стояв капітан-справник, який вибирався 1 раз на 3 роки повітовими дворянськими зборами. Генерал-губернатор призначався особисто імператрицею і мав необмежену владу у довірених йому намісництвах.
До XVI ст. волость або кілька волостей та (або) станів (включаючи місто чи село як центр) входили в повіт. Управлявся такий повіт княжим намісником, і з початку XVII століття — воєводою, виконував військові, адміністративні та судові функції.
Губернська реформа Катерини II У 1775 імператриця Катерина II провела реформу місцевого управління, що наблизила адміністративно-територіальний поділ країни до сучасного. Замість 23 губерній та 66 провінцій у Росії з'явилося 50 губерній, кожна ділилася на 10-12 повітів.