Серед найпоширеніших причин гіперопіка, обмеження спілкування з однолітками, відсутність умов для самоствердження дитини чи негативне ставлення батьків до її самостійних дій. Все це може призвести до психологічної неготовності дитини до спілкування з іншими дітьми.
Якщо дитина каже, що з ним не хочуть дружити, питайте, як проходить його звичайний день у саду, школі. Будьте уважні, не засмучуйтесь, не судіть. Дітям важливо відчувати, що їх люблять, визнають особистостями, підтримують, допомагають. Разом розбирайте ситуації, думайте над виходом.
Прочитайте дитині і поясніть правила дружби:
- Допомагай другові: якщо вмієш щось робити, навчи і його;
- Якщо друг потрапив у біду, допоможи йому чим можеш.
- Поділися з іншими хлопцями, якщо ти маєш цікаві іграшки, книги.
- Зупини друга, якщо він робить щось погане.
- Не сварься з друзями, намагайся грати з ними дружно;
Першою причиною може стати наявність неприємного досвіду спілкування. В результаті у підлітка склалося відчуття недовіри оточуючим. Він начебто й хоче спілкуватися, але страх і не довіра, очікування неприємного результату не дають йому можливості. Другою причиною може стати природна сором'язливість і сором'язливість.